Наші нескорені, незламні, непереможні українки упродовж дев’яти років демонструють світові як вони можуть боротися не тільки за свої права, але й за незалежність держави, за перемогу.
Багато з них чи не щодня дивляться смерті в очі на передовій. Наші захисниці є прикладом того, як необхідно боротися.
Для наших жінок «боротися» – це не тільки тримати в руках зброю. Для багатьох із них «боротися» – це чекати. З надією та вірою в серці чекати на тих, кого в них украла війна.
Бажаю кожній мамі, дружині, доньці, щоб усі ви якнайскоріше дочекалися своїх оборонців, відчули їхні теплі обійми, знову хоч на мить стали слабкими та беззахисними.
Нехай Божа благодать зійде на кожну оселю. Щоб кожен із нас якнайскоріше почув таке жадане слово «ПЕРЕМОГА»!